БІЛІ ЯНГОЛИ
Наша історія, як історія багатьох Громадських організацій почалася на Майдані.
У 2013 році Євгенія Янченко (позивний “Єва”) не змогла залишитися вдома, коли Андрій Янченко (Висота) прийняв рішення йти на Майдан захистити мирних студентів. Поки Андрій був членом першої сотні самооборони, а згодом сотником 42 сотні “Львівська Брама”, Єва брала участь в організації Медичного пункту сотні та роботі медичних мобільних бригад.
Згодом після трагічних подій, що визначили хід Революції почалося активне формування як військових підрозділів, так і багатьох волонтерських громадських організацій. Єва об’єднала навколо себе багато активістів, які займалися функціонуванням медичних пунктів деякий час після перемоги Майдану, розв'язанням проблем організації реабілітації поранених, тренінгами для майбутніх добровольців, згодом волонтерськими вантажами та мовчки готувалися до війни.
Наприкінці лютого 2014 року було прийняте рішення про потребу створення громадської організації, що могла б об’єднати саме тих медиків та волонтерів, що брали участь в роботі Мобільних медичних бригад. 26 травня були отримані документи про реєстрацію ГО “Мобільні бригади медиків Майдану “Білі Янголи”.
В цей час активно відбувалося формування 25 БТРО “Київська Русь”, який пройшовши підготовку мав вирушити на схід. Хтось з нас вступив в лави збройних сил військовослужбовцями, інша частина з юридичних причин була прикріплена до підрозділу. Ми брали участь в роботі медичного пункту, домовлялися про доставлення медичних вантажів та, звичайно, продовжували навчання на різноманітних тренінгах для парамедиків.
В серпні 2014 року “Київська Русь” отримала наказ вирушати на схід. В нашому розпорядженні був невеликий мікроавтобус придбаний за кошти благодійників, та згодом оснащена “волонтерська” швидка допомога для евакуації поранених. На місці було організовано медичний пункт. Ми займалися безпосередньо евакуацією та першою допомогою пораненим бійцям нашого та суміжних підрозділів. В основному пункті дислокації підрозділу було розгорнуто медичний пункт, що, завдяки волонтерській допомозі, мав необхідне оснащення, склад медикаментів та необхідних матеріалів.
Також разом з прямими функціями медичного пункту, наш відокремлений будиночок став певним місцем відпочинку та розмов. Бійці приходили ділитися тим, що наболіло, поговорити за горнятком гарячої кави, поспілкуватися в жіночому колі. В грудні був отриманий наказ на вивід підрозділу в Десну на ротацію. А вже в січні він був знову екстрено відправлений на Схід через загострення ситуації. Далі слідував ряд складних подій, які детально описані в історії “Київської Русі”. Після другої ротації — в березні 2015 року ми разом з батальйоном були виведені на другу ротацію.
У 2013 році Євгенія Янченко (позивний “Єва”) не змогла залишитися вдома, коли Андрій Янченко (Висота) прийняв рішення йти на Майдан захистити мирних студентів. Поки Андрій був членом першої сотні самооборони, а згодом сотником 42 сотні “Львівська Брама”, Єва брала участь в організації Медичного пункту сотні та роботі медичних мобільних бригад.
Згодом після трагічних подій, що визначили хід Революції почалося активне формування як військових підрозділів, так і багатьох волонтерських громадських організацій. Єва об’єднала навколо себе багато активістів, які займалися функціонуванням медичних пунктів деякий час після перемоги Майдану, розв'язанням проблем організації реабілітації поранених, тренінгами для майбутніх добровольців, згодом волонтерськими вантажами та мовчки готувалися до війни.
Наприкінці лютого 2014 року було прийняте рішення про потребу створення громадської організації, що могла б об’єднати саме тих медиків та волонтерів, що брали участь в роботі Мобільних медичних бригад. 26 травня були отримані документи про реєстрацію ГО “Мобільні бригади медиків Майдану “Білі Янголи”.
В цей час активно відбувалося формування 25 БТРО “Київська Русь”, який пройшовши підготовку мав вирушити на схід. Хтось з нас вступив в лави збройних сил військовослужбовцями, інша частина з юридичних причин була прикріплена до підрозділу. Ми брали участь в роботі медичного пункту, домовлялися про доставлення медичних вантажів та, звичайно, продовжували навчання на різноманітних тренінгах для парамедиків.
В серпні 2014 року “Київська Русь” отримала наказ вирушати на схід. В нашому розпорядженні був невеликий мікроавтобус придбаний за кошти благодійників, та згодом оснащена “волонтерська” швидка допомога для евакуації поранених. На місці було організовано медичний пункт. Ми займалися безпосередньо евакуацією та першою допомогою пораненим бійцям нашого та суміжних підрозділів. В основному пункті дислокації підрозділу було розгорнуто медичний пункт, що, завдяки волонтерській допомозі, мав необхідне оснащення, склад медикаментів та необхідних матеріалів.
Також разом з прямими функціями медичного пункту, наш відокремлений будиночок став певним місцем відпочинку та розмов. Бійці приходили ділитися тим, що наболіло, поговорити за горнятком гарячої кави, поспілкуватися в жіночому колі. В грудні був отриманий наказ на вивід підрозділу в Десну на ротацію. А вже в січні він був знову екстрено відправлений на Схід через загострення ситуації. Далі слідував ряд складних подій, які детально описані в історії “Київської Русі”. Після другої ротації — в березні 2015 року ми разом з батальйоном були виведені на другу ротацію.
